Ще у Старому Завіті згадуються товмачі, які за сумісництвом були радниками правителів. Цю посаду обіймали лише істинно довірені особи, з розвиненим розумом та логікою, від слів яких залежали долі держав та перебіг історії.
Вперше організованою адаптацією текстів стали займатися у фінікійській державі, де проживало безліч людей, які розмовляють різними мовами. У них існувала ціла каста перекладачів, символом якої став папуга. Його у вигляді татуювання наносили на поголені верхівки перекладачів. Птах зі складеними крилами означав, що перекладач володіє лише однією чужоземною мовою, а відкриті крила вказували на поліглота. Всі представники цієї касти мали привілеї, були звільнені від повинностей будь-якого роду та займалися лише своїми безпосередніми обов’язками.
У Середні віки письмовим перекладом займалися ченці. Слово несло сакральний сенс, і тому не допускалися ніякі вільності — лише дослівні переклади. Через це миряни часто не розуміли про що йде мова, і це цілком влаштовувало Церкву, бо керувати такими людьми було легше.
Шановні абітурієнти! Запрошуємо оволодіти основами вічної професії, яка незалежно від розвитку технологій, залишається затребуваною, актуальною й елітною.
Спеціальність 035 Філологія
Освітня програма «Бізнес-комунікації та переклад»